Закрити
Про гуцульську бринзу
27 Березня 2006, 00:00 , Переглядів: 3603
FacebookTwitterLivejournal
Про гуцульську бринзу Фото: http://grand-ukraine.com.ua Про гуцульську бринзу

Гуцульська бринза – свято повернення вівчарів з полонин додому. Щороку, в квітні вони виходять з худобою високо в гори на широкі полонини, де залишаються аж до початку вересня.

На полонинах доглядають худобу, доять молоко, частину свіжим передають з нагодою господарям, з решти роблять сир, бринзу, будз, вурду. Попрацювавши ціле літо в горах вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято – фестиваль "Гуцульська бриндзя", який щороку проходить на початку вересня у Рахові.

Сир, бринза, вурда, будз – це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, стуктурою і технологією приготування.

Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками, зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у дерев'яних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста і солена, а не пружня і волога як у нас в магазинах. Те, що продається в магазинах – це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає.

Якщо сир прокоптять – це будз. Будз зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба – товста і коричнева.

Після того, як з кислого молока вийняли сир, все що залишилося – м’яка сирна маса – це вурда, її теж формують у кульки, але вони вже не такі пружні як сир і легко розвалюються, якщо доторкнутися ложкою. На смак вурда ніжна і просто розчиняється, якщо притиснути язиком до піднебіння.

Здавалося б, молоко у всіх більш менш однакове і варять за одними традиціями, а таки смакує бридзя у кожному селі по-своєму, от і сходяться господарі на фестивалі, обмінюються порадами і рецептами, частують сусідів і гостей…

Джерело: http://www.tourclub.com.ua/
Видалити Відміна
Забанити Відміна