Закрити
Годинникова вежа
11 Квітня 2013, 18:09 , Переглядів: 2652
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Годинникова вежа Фото: http://meest-online.com Годинникова вежа

Двоярусна годинникова вежа в Бережанах налічує понад два століття і є однією з найбільш яскравих архітектурних перлин міста.

Так сталося, що на початку XIX ст. Бережани, місто, яке було тоді центром циркулу — великого адміністративного регіону Австрійської імперії, — не мало жодного механічного громадського годинника. Той, що відбивав час на вежі місцевого замку, зник після її реконструкції наприкінці XVIII ст. Приблизно тоді ж згоріла дерев’яна міська ратуша. Залишився лише сонячний часомір на стіні монастиря бернардинів.

Прості міщани в ті часи пору дня визначали за сонцем. Орієнтувалися й за щоденними церковними відправами в кількох міських храмах. Приміром, за справи бралися після вранішньої служби Божої, а на зустрічі з дівчатами хлопці ходили після вечірні. У державних і місцевих установах стояли механічні й пісочні годинники. А кишенькові — “цвікери” — були на той час розкішшю.

1803 року тодішня власниця Бережанських земель Ізабелла Любомирська, очевидно, на фундаменті старої ратуші, будує нову — кам’яну. 1811-го до її південної стіни добудували вежу з годинником-дзиґарем курантового типу. У той час годинникові майстерні були в недалекому звідси Бучачі та Львові — напевне, десь звідти його й замовили.

Ратуша посеред площі Ринок стала діловим центром міста. На першому поверсі торговці орендували 19 крамниць-яток. І лише одну з них – українець. Він продавав цвяхи. Решта належала євреям. На другому поверсі засідав магістрат — міська рада. Із часом другий поверх віддали під гімназію, у якій з 1825-1829 рр. навчався видатний український поет, «будитель Галицької Русі», Маркіян Шашкевич, а для магістрату спорудили іншу будівлю.

Годинник, як і тепер, відбивав ритм життя міста двома дзвонами. Одним — кожну чверть години, другим — повну годину.

Під його бій учні місцевої гімназії зранку бігли на заняття, в обід ішли їсти й після перерви знову поверталися до навчання. Із появою годинника на ратуші на певну годину стали призначати початок концертів чи громадських зібрань. Так тривало до Першої світової війни. У воєнні роки за годинником ніхто не наглядав, і він зупинився. По війні про нього наче забули й кілька років не ремонтували.

1925-го місто, готуючись до святкування 400-річчя надання йому магдебурзького права, замовило новий годинник. Його виготовив майстер із лемківського міста Кросно Міхал Месович. У механізмі він навіть використав рубіни. Через те він був дуже точний. Однак під час реконструкції за радянських часів рубіни безслідно зникли — їх замінили металевими деталями.

Потім, у 1970-х, механізм годинника із бережанської ратуші забрали на реконструкцію до Львова. Реставрацію здійснював художник З. Мігоцький. Цифри, виготовлені ним, були вже емальованими. На початку 1990-х років З. Мігоцький разом із Е.Любінським знову взялися за ремонт годинника. На вежі також встановили флюгер із зображенням св. Юрія-Змієборця.

Тепер із чотирьох циферблатів на вежі працює тільки два. Час на них різниться на 3 хвилини. Два інших – зупинилося кілька років тому: поламався механізм, який обертає стрілки. На ремонт міськрада не має грошей.

Накручувати механізм щодня ходить годинникар — піднімає вгору на линвах три 20-кілограмові металеві вантажі, схожі на відра. Опускаючись, вони приводять у рух шестерні годинника. Коли надворі вогко, дзиґар починає спішити. Волога осідає на важках, і вони сильніше тягнуть механізм. А коли дуже сухо, то годинник, навпаки, трохи відстає.

Бережанська ратуша належить до пам’яток архітектури національного значення. Сьогодні будівля ратуші знаходиться в частковій реставрації.

Джерело: http://meest-online.com
Обговорення (1)
mikeln 20 Травня 2013, 15:59
Дякую за інформацію! smiley
Видалити Відміна
Забанити Відміна