Закрити
Печера "Вертеба" — двері в підземний світ
09 Квітня 2013, 22:47 , Переглядів: 3805
FacebookTwitterLivejournal
Печера Фото: http://travelua.com.ua Печера "Вертеба" — двері в підземний світ

Подільський край відомий своїми підземними скарбницями — печерами. Через геологічну побудову, а саме наявність потужного підземного гіпсового пласту, на півдні Тернопільської, Хмельницької і на півночі Чернівецької областей сформувався цілий печерний масив: Оптимістична, Озерна, Атлантида, Мельнички, Кристалічна та Вертеба — єдиний в Україні музей-печера.

Особливу увагу привертає печера Вертеба, яка відіграла надзвичайно важливу роль у відновленні древньої історії світу. Її ще називають «Наддністрянською Помпеєю». Насамперед, це археологічна пам'ятка, яка серед усіх пам'яток трипільської культури посідає особливе місце. Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів — усе це забезпечує постійний науковий інтерес до печери.

Знаходиться печера Вертеба (від давньослов'янського «вертеп» — печера, яруга) недалеко від села Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Загальна протяжність дослідженого підземного лабіринту становить близько 8 км. Вона сформована у верхній частині товщі крупнокристалічного гіпсу. На відміну від інших печер Поділля, у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу. Стінки її гладкі, темні, більшість ходів заповнена мулом. На склепіннях часто зустрічаються карбонатні і натічні утворення у вигляді кірок, рідше невеликих сталактитів. Середня температура впродовж року +11°С, амплітуда коливання температури ±1°С. Відносна вологість коливається від 92% до 98%.

Печеру віднайшов власник місцевих земель Ян Малевський ще в 1823 році під час полювання. Відразу при вході він знайшов значну кількість керамічних виробів, походження яких, на його думку, належало до античної доби. Насправді це було відкриття, ще невідомої в той час, трипільської культури, яке майже на 30 років випередило її офіційне відкриття, що відбулося у 1850 р. в селі Трипілля під Києвом.

Минуло досить часу, коли новий власник села Леон Сапєга закладав парк на цьому місці. Робітники виявили у землі велику кількість черепків, обпаленої глини, фігурок. Щоб дослідити знахідки Сапєга запрошує зі Львова наукового співробітника приватного музею Дідушинських Едварда Павловича, що завідував старожитностями. Дослідження завершилося невеликим розкопом та описом знайденого.

У 1889 р. дослідження продовжує Готфрід Осовський, що його викликав із Кракова Сапєга. Потрапивши до печери, Осовський зайнявся замірами та склав топографічну карту печери. Згодом карту, намальовану на трьох великих аркушах, віддрукували у Празі.

Дослідження тривали до 1892 року: над входом до печери була споруджена дерев'яна платформа, вниз спускався ліфт і вели дерев'яні сходи. Внизу працювали 15 робітників, нагорі — 9. Довкола розташовувався величезний виноградник Сапєги. З льохів винесли бочки з вином та столи. На них і розкладали знайдені фрагменти та цілі форми — для реставрації. Всі матеріали-експонати зберігалися у палаці Леона Сапєги, де таким чином був сформований свого роду музей.

Матеріалів з кожним днем назбирувалося все більше і більше. Розуміючи цінність знайдених речей, Сапєга наказав звільнити приміщення оранжереї.

У 1893 р. Готфрід Осовський залишає Більче-Золоте та їде на запрошення знайомого до Томської губернії обстежувати кургани та шукати воду для будівників Транс-Сибірської магістралі. Відїжджаючи, він забирає з собою всі польові матеріали, сподіваючись опрацювати їх. Ці задуми не вдалося здійснити: Готфрід Осовський раптово помирає у Томську, де його і хоронять. А у 1895 р. помирає Лєон Сапєга.

На цьому дослідження могло остаточно закінчитися, якби не дружина Леона — Тереза. Вона пише листи до Польщі, запрошуючи фахівців приїхати в Більче-Золоте і продовжити роботу. На них відгукнувся археолог Володимир Дмитрикевич і провадив розкопки до 1907 р. Згодом багата колекція знахідок з «Вертеби» була передана до Краківського археологічного музею. В тогочасних реєстрах зазначалося, що одного разу було вивезено 40 скринь, іншого — 50. Одна скриня, обкладена з усіх боків соломою, займала цілий селянський віз.

Дослідження «Вертеби» відновили у 1996 році працівники Борщівського краєзнавчого музею — від міста Борщів до Більча-Золотого 18 кілометрів. Поля, під якими розташована «Вертеба», непридатні до землеробства, тому мешканці зробили з них звалище. Перед початком роботи з печери вивезли два «КамАЗи» сміття.

Тоді додалася проблема «чорних археологів» — трипільські артефакти, яким понад п'ять тисяч років, не давали спокійно спати не одному «шанувальнику» старожитностей. Проблему несанкціонованих археологічних розкопок вирішили просто й ефективно — при вході поставили міцні залізні двері.

На восьми вивчених кілометрах «вертебського» лабіринту (загальна її довжина складає десятки кілометрів) місцями у непорушеному стані знайдені речі трипільської культури — залишки посуду, сільськогосподарських знарядь, кісток тварин, вогнищ.

Дослідники з'ясували, що була обжита не лише центральна частина печери, а й віддалені кутки. Тут століттями мешкало багато людей, і їм просто не вистачало простору посередині підземелля.

Кілька років тому в Борщівському краєзнавчому музеї відкрили відділ «Печера Вертеба». Основу експозиції відділу складають артефакти, знайдені на ділянці, названій на карті Осовського «Завратом». До речі, влітку 1928 року впродовж місяця на цьому місці перебував з експедицією відомий поет Олег Ольжич-Кандиба.

Про те, що в печері тривалий час знаходилися люди, немає жодних сумнівів: чорні обвуглені стіни — сліди розведення багать для обігріву й освітлення, розсипи роздробленої кераміки, що слугували лежаками, багато глиняних зернотерок і глеків для зберігання зерна. За свідченнями дослідників, люди проживали тут впродовж 300 років, невідомою залишається лише причина їх перебування під землею. Чому люди, одне з найголовніших значень у житті яких відігравало сонце, проживали під землею? Можливо, це було місце поховань. В одному із залів знайдено поховання 25 людей, подекуди в печері знаходять одиночні могили. Можливо, Вертеба була складом і місцем зимівлі. Багато зернівок, глеків, наконечників стріл зовсім невикористані, а сліди розведення багаття і лежаки свідчать про те, що тут могли розміститися в холодну пору 200—300 людей. Одна з версій говорить, що це було місце ритуальних процесій. Саме у Вертебі було знайдено 2 загадкових жрецьких амулети у вигляді голови бика і багато біноклевидних чаш, призначення яких для нас і до сьогодні залишається таємним.

Зараз «Вертеба» є печерою-музеєм. Частину бокових заглиблень печери використано під експозицію археологічних знахідок трипільської культури: шматочків кераміки, кісток. Також у печері живе декілька видів кажанів, деякі з них занесені до Червоної Книги.

Гордістю печерної експозиції є діорама. На ній відтворена мить життя трипільців. Білі скульптури, зроблені з гіпсу, контрастно виділяються на тлі темряви і притягують погляди. Посуд — копії зразків, які зараз

знаходяться у Краківському музеї археології. Щоправда, пропорції посуду не дотримані. Наприклад, зерновики — посудини для зберігання зерна, — зменшені у розмірах і без покришок, реконструювати які так і не вдалося.

У печері добре збереглися кістки, зокрема і людські. Збереглися настільки добре, що завдяки сучасним технологіям, зокрема тестам на ДНК, вдалося встановити вік кісток. Він складає більше 6000 років. В Європі мало зразків такого віку. Отож з часом, ймовірно, вдасться дізнатися, якими були трипільці і який мали вигляд, простежити, хто з мешканців цього краю і цієї країни є нащадками трипільців, у чиїх жилах тече ця давня і благородна кров...

Джерело: http://dyvensvit.org
Автор: Таня Василишин
Видалити Відміна
Забанити Відміна