Закрити
Ітайпу
26 Липня 2012, 10:52 , Переглядів: 3559
FacebookTwitterLivejournal
Ітайпу Фото: http://mulka.ru Ітайпу

Вартість спорудження цієї гігантської водопідйомної греблі оцінюється в 20 млрд. доларів. Гідроелектростанція Ітайпу - важливий приклад співпраці двох сусідніх держав, Бразилії та Парагваю.

Гребля перегороджує річку Парану, що тече з Бразилії, і та, розливаючись, утворює величезне водосховище. Два десятки генераторів енергоблоку гідроелектростанції перетворюють енергію річкового потоку в електричний струм. Щорічно ця гідроелектростанція виробляє близько 30 млрд кВт/рік. Це дозволяє задовольнити потреби Парагваю в електроенергії на 95%, а Бразилії - на 25%. Максимальна розрахункова потужність гідроелектростанції складає 12 600 мегават.

Довгий шлях переговорів

Керівники обох держав змушені були подолати цілу низку нагальних проблем, перш ніж приступати до спільного зведення греблі. Особливо багато суперечок викликали фінансування проекту та подальше використання гідроелектростанції. Переговори між двома південноамериканськими країнами почалися задовго до будівництва. У 1966 році було підписано угоду про наміри. У ньому говорилося, що обидві країни готові спільно використовувати води річки Парана, яка на короткій ділянці служить кордоном між Бразилією і Парагваєм. На наступний рік була створена технічна комісія, яка мала накреслити шляхи здійснення проекту. Нарешті, в 1973 році, після кількох років підготовки, був підписаний договір про будівництво греблі Ітайпу.

Однак, крім Парагваю і Бразилії, у проекті повинна була брати участь і третя латиноамериканська країна. Адже річка Парана протікає ще й по території Аргентини. Так що, потрібна згода Буенос-Айреса, оскільки в разі зведення греблі середня витрата води в нижній течії Парани істотно б змінювалася. Нарешті, цю згоду було отримано. Можна було приступати безпосередньо до роботи.

Етапи будівництва

Роботи почалися в 1975 році зі споруди каналу. Чотирнадцятого жовтня 1978 року він був готовий, і тепер води річки Парана були відведені в штучне русло.

На наступному етапі початкове русло річки повністю осушили і взялися за зведення самої греблі. Була споруджена величезна стіна з бетону і сталі. Її товщина в основі досягала 273 метри. Через чотири роки після того, як річка знайшла нове русло, воно було перекрито, і Парана знову стала котити свої води тим же шляхом, що й багато століть поспіль. За наступні два тижні наповнилося штучне озеро Ітайпу. Його глибина становить 100 метрів, а площа - 1350 квадратних кілометрів.

Втім, пройшло ще два роки, перш ніж електростанція почала виробляти струм. Лише в 1984 році були введені в лад перші два генератора. У наступні роки кількість працюючих турбін постійно збільшувалася, поки не досягла вісімнадцяти в 1991 році. І навіть 18 генераторів - це ще не межа. Було заплановано спорудження ще двох генераторів, які і ввели в дію протягом 2007 року. Весь електричний струм, що виробляється гідроелектростанцією, порівну розподіляється між обома країнами-учасницями цього проекту. Завдяки гідроелектростанції Ітайпу Парагвай майже повністю задовольняє свою потребу в електроенергії.

Специфіка

В середньому гідроелектростанція Ітайпу виробляє в рік майже на 10 млн. кВт/рік більше енергії, ніж китайська гідроелектростанція"Три Ущелини", хоча начебто все повинно бути навпаки. Адже китайські інженери, проектуючи свою ГЕС, передбачили на вісім генераторів більше. Чим же пояснити перевагу латиноамериканців? Відповідь лежить на поверхні. І Янцзи, і Парана - це могутні повноводні річки, але в останній рівень води протягом року змінюється досить незначно.

Крім того, електростанції, побудовані в верхів'ях річки Парана, дозволяють регулювати приплив води до греблі Ітайпу, підтримуючи його на постійному рівні. Так що турбіни ГЕС, спорудженої на кордоні Бразилії та Парагваю, круглий рік виробляють приблизно одну й ту ж кількість електроенергії. Щоправда, говорячи про достоїнства гідроелктростанції, не треба забувати і про ті витрати, які були залучені на її спорудження. За вісімнадцять років її будівництва було витрачено колосальну кількість енергії.

Противники спорудження цієї електростанції говорять також і про величезний екологічний збиток, який завдав цей грандіозний проект.

Гребля, перекривши русло річки Парана, зрозуміло, значно змінила і навколишній ландшафт. У водах штучного озера зникли численні села, а також ліси, що відрізнялися багатою флорою і фауною. Протягом багатьох століть на берегах Парани жили люди, і ось вони змушені були поступитися натиску стихії. За різними оцінками, довелося переселити 50 тисяч осіб, у тому числі до десяти відсотків усіх індійців гуарані. Щоб якось пом'якшити нанесений збиток природньому середовищу, було вирішено врятувати також тварин, що опинилися в зоні затоплення.

Їх вивозили звідси у міру того, як піднімалася вода. Всього було спіймано більше 27 тисяч тварин, усіх їх доставили на територію, що охороняється. Однак все навколо змінювалося занадто швидко, щоб за цими змінами могли встигати нечисленні ентузіасти, які рятували тварин від води, що невпинно прибувала.

Особливо сильно постраждала парагвайська сторона. Уздовж берега річки Парана було знищено до 85% реліктових лісів. За свідченням ботаніків, в цих лісах росло 25 видів рослин, які не зустрічалися більше ніде. Всі вони загинули...

Видалити Відміна
Забанити Відміна