Закрити
Чернігів. Болдині гори
25 Червня 2012, 08:21 , Переглядів: 4851
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Чернігів. Болдині гори Фото: http://www.gorod.cn.ua Чернігів. Болдині гори

Болдині гори... Давньослов'янське слово "болд" означає дуб. У стародавні часи вони були вкриті дубовими зарослями і знаходилися за кілька кілометрів від міста.

За іншою версією слово "болд" у староукраїнській мові означає гора. Високий пагорб на правому березі Десни наші пращури вибрали як місце для некрополя. На Болдиних горах знаходиться група стародавніх курганів-могил. На площі 1,2 гектара їх збереглося близько 230. Один з найбільших - курган "Гульбище", який знаходиться в північно-східній частині некрополя. Його висота 6м (у давні часи - 8,5м), діаметр – 22м. Курган "Гульбище" було розкопано 1872 року професором Дмитром Самоквасовим, уродженцем Чернігівської губернії.

При розкопках знайдено озброєння дружинника – величезний меч у ножнах, масивний щит, великі кольчуги, бойові сокири, списи У кургані, поряд з дружинником, були поховані і жінки-рабині. За стародавнім обрядом трупи спалювали на місці. Це красномовно засвідчує: поховання належить до кінця ЇХ - початку X сторіч. Цього ж року Дмитро Самоквасов розкопав другий за своєю величиною курган - "Безіменний". Археологи виявили сокири, серпи, ножі вудила, залізні обручі від дерев'яних відер залишки одягу тощо.

За язичеською вірою вважалося: ці речі необхідні в потойбічному житті. На думку професора Бориса Рибакова. курган "Безіменний" належить до першої половини X сторіччя. У середині одинадцятого сторіччя тут з'являється монах Антоній Преподобний, який засновує земляні споруди, так звані Антонієві печери. Вони з'єднані підземними переходами з Іллінською церквою, яку було споруджено в XII сторіччі.

Визначний архітектурний ансамбль – Троїцький собор – споруджено наприкінці XVII сторіччя. На місці східної брами монастиря в 1667 році було зведено кам'яний будинок для друкарні Троїцько-Іллінського монастиря.

Стародавній некрополь став останнім притулком для визначного українського байкаря і лірника Леоніда Глібова, який похований на подвір'ї монастиря, біля Троїцького собору, а також відомого українського письменника Михайла Коцюбинського, його дружини Віри Устимівни, мами Гликерії Максимівни, сестри Лідії Михайлівни, українського фольклориста і етнографа Опанаса Маркевича, чоловіка письменниці Марко Вовчок.

В Антонієвих печерах у 1654 році поховано соратника Богдана Хмельницького, відважного й талановитого воєначальника, Чернігівського полковника Стефана Подобайла. В усипальні Троїцького собору серед чернігівських архієреїв знаходиться тіло автора багатотомного історико-статистичного опису чернігівської єпархії Філарета (Гумілевського). У західному крилі на вічному спокої - генерал, учасник російсько-турецької війни 1877 - 1878 рр., кавалер багатьох орденів, історик та громадський діяч, голова Чернігівської губернської архівної комісії Григорій Милорадович. Неподалік собору під зеленими кронами видніється каплиця, в якій поховано видатного російського дипломата, уродженця Чернігова Григорія Щербину, який загинув у Сербії 18 березня 1903 року. Газета "Новое время" від 26 квітня 1903 року писала: "Вірогідно, що з дня свого заснування Чернігів не бачив такого похорону Зранку вулиці з вокзалу до Соборної площі були буквально усіяні народом. Сиділи на дахах та деревах Валу, церковного та Костянтинівського парків. Біля Тріумфальних воріт, декорованих траурними щитами, прапорами та гірляндами зелені, було багато жителів міста.

Без сумніву, тільки старезні та недужі залишилися у цей день дома. Вся величезна місцевість від вокзалу до Соборної площі, до будинку батьків Щербини і потім до Троїцько-Іллінського монастиря, весь цей простір був залитий народом. Магазини були закриті, і на шляху похоронної процесії громадські споруди і будинки обивателів – все було прикрашено прапорами і траурними матеріями.. У місто з усіх кінців поспішають люди, диліжанси, поїзди, пароплави приходять переповненими. У Чернігів прибули навіть великі пароплави "Ратмир" і "Гетман", які доставили майже тисячу пасажирів".

У 1967 році на Болдину гору з села Коти Чернігівського району було перенесено прах невідомого червоноармійця. На могилі встановлено обеліск і запалено Вічний вогонь.

Напередодні Дня Перемоги, 8 травня 1986 року, в пониззі Болдиних гір відкрито меморіал Слави. На гранітному постаменті в бронзі застигли чотири величні фігури: давньоруський воїн у шоломі з мечем і списом та щитом із зображенням старовинного герба Чернігова, солдат Великої Вітчизняної війни, народні месники і жінка-трудівнида. Поряд на п'яти гранітних стелах бронзові барельєфи відображають трудову, героїчну і звитяжну історію чернігівського краю: похід на половців князя Ігоря Святославовича, героїчні епізоди періоду Великого Жовтня, іромадянської та Великої Вітчизняної воєн, партизанської боротьби і трудового подвигу. 

Видалити Відміна
Забанити Відміна