Закрити
Чернігів. Дім архієпископа
19 Червня 2012, 19:39 , Переглядів: 2792
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Чернігів. Дім архієпископа Фото: http://www.gorod.cn.ua Будинок обласного архіву - раніше дім архієпископа

Неподалік Спаського і Борисоглібського соборів та Колегіуму в оточенні крислатих дерев видніється двоповерховий горизонтальний будинок. Фасад прикрашає шестиколонний портик з капітелями іонійського ордера, над яким застиг суворий і урочистий трикутний фронтон. Будинок споруджено 1780 року у стилі класицизму для чернігівського архієпископа.

За традицією його звели на тому місці, де в давні часи стояло житло чернігівського архієпископа. Оскільки будинок входив до складу Борисоглібського монастиря, головний фасад знаходився із заходу.

"План будинку простий, – зазначається в одному з видань. – Це прямокутник з двома короткими виступами – ріолітами по боках (планування "покоєм") подібно до будинку губернатора, всередині розділений стінами по коридорній системі. Фасади прикрашені ритмом лопаток – пілястр та скромними наличниками вікон і простим з невеликим виносом від стіни карнизом. Східний фасад до початку XIX сторіччя прикрашав своєрідний бароковий ґанок зі сходинками, що спускалися з другого поверху плавними півколами". 1803 року після передачі будинку архієпископа під "губернского города присутственные места", за проектом архітектора А.Карташевського приміщення було реконструйоване. Пандус і галерею, які містилися на західному боці, розібрали, двері головного входу на другому поверсі замінили на вікно.

Головний вхід із західного перемістився на східний з боку нового майдану. На місці розібраного ґанку було споруджено шестиколонний портик. Між колонадою і фасадом залишили місце для під'їзду кінних екіпажів. Завдяки відступу на фоні фасаду чітко вирізняються білосніжні колони. У приміщенні свого часу містилася друкарня і редакція газети "Черниговские губернские ведомости". її перший номер вийшов у 1838 році. У газеті співробітничали і на її сторінках друкувалися письменник і етнограф Олександр Шишацький-Ілліч, історик Олександр Лазаревський, поет Леонід Глібов, фольклорист і етнограф Опанас Маркевич, дворянський історик, знавець історії України Микола Маркевич, етнограф буржуазно-ліберального напрямку Петро Єфименко, фольклорист Микола Білозерський. журналіст Олександр Тищинський та інші.

У 1919 році в будинку містився перший губернський комітет Комуністичної партії України. Біля центрального входу у 1972 році встановлено меморіальну дошку. Губревком було створено на першій губернській партійній конференції, яка відбулася 14 січня 1919 року. Його очолив активний учасник революційного руху, учасник штурму Зимового палацу Юрій Коцюбинський. У травневі дні 1919-го, коли активізувала свої дії банда Григор'єва, було створено "Штаб-5", який також очолив Коцюбинський. Згодом його призначили головою Комітету оборони для боротьби з денікінською навалою.

Потім Юрій Коцюбинський – на керівній роботі в Полтавському губкомі КП(б)У, на дипломатичній роботі в Австрії і Польщі. З 1930 року – заступник голови, з 1934 – голова Держплану і заступник голови Раднаркому УРСР. Був членом ВУЦВК. Репресований і розстріляний у 1937 році. Після громадянської війни в будинку містилися різні установи, в тому числі цукротрест, тимчасово-військова частина. У 1941 році під час нальотів фашистської авіації ворожа бомба влучила в будинок, і він згорів. В післявоєнні роки його відбудовано. Зараз у ньому – обласний державний архів, розташований на вул. Мстиславській, 2. У сховищах зберігається понад вісім тисяч одиниць фондів, один мільйон 450 тисяч справ, починаючи з XVII століття. З дореволюційних фондів сьогодні великий інтерес викликають документи колишнього чернігівського цивільного губернатора, губернського правління, органів поліції, суду і прокуратури, фінансово-податкових установ і банків, закладів освіти. Зберігаються унікальні листи Тараса Шевченка, Михайла Глінки, Михайла Кутузова, автографи багатьох видатних діячів, письменників, науковців. Багата і науково-довідкова бібліотека, на полицях якої близько десяти тисяч книг.

Серед найбільш цінних видань – книги XVII – XVIII сторіч, видання надруковані кирилицею, латинською мовою, гражданським шрифтом, церковний пісенник, написаний крюками (знаменами). Цікаві в художньому і поліграфічному виконанні "Апостол" (1630 – 1632 рр.), "Библия сиречь книги священного писання Ветхого и Нового Завета" (1756р.) з суперекслібрисом Петра Сумарокова, "Ядро хронологическое истории всемирной от начала света до кончини Екатерины II". Зберігаються твори Володимира Леніна, видрукувані ще за життя. 

Видалити Відміна
Забанити Відміна