Закрити
Чернігів. Червона Площа
19 Червня 2012, 18:44 , Переглядів: 5129
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Чернігів. Червона Площа Фото: nice-places.com Чернігів. Червона Площа

Червона площа з прилеглими до неї скверами і бульварами сьогодні один з найкрасивіших районів Чернігова, його культурний і адміністративний центр. В цій якості дана територія почала формуватися на рубежі ХVIII-го і ХІХ-го століть, коли місто втратило значення фортеці і отримало можливість, вирвавшись за межі фортифікаційних споруд, розвиватися вшир.

Однак це зовсім не означає, що до XIX століття місцевість, яку займає зараз площа, була пустельною. Ще в епоху Київської Русі тут вирувало життя.

Чернігів в цей час мало чим поступався «матері міст руських» Києву. Він займав велику територію, на якій, за розрахунками істориків, проживало близько 30 тис. чоловік.

Ядром міста тоді був «Дитинець», оточений глибокими ровами і високими стінами. З північної напільного боку до нього примикав окольний град, який зайняв частину давнього язичницького могильника. Про це свідчить пам'ять про величезний курган, що знаходився ще в середині XIX століття на розі сучасних вулиць Шевченка та Кирпоноса. Цю земляну піраміду, іменовану в народі «Курган Княжни Чорної», по-варварськи знищили в 1851 році.

Заселятися окольний град почав в X столітті і до XII століття сформувався як торгово-ремісничий район Чернігова.

Археологи виявили тут залишки житлових і господарських приміщень, виробничі комплекси, виявили величезну кількість предметів побуту, прикрас і знарядь праці. Так біля театру ім. Т. Г. Шевченка розкопали залізоплавильну піч, а поблизу (на вул. Полуботка) знайшли виробничий комплекс по обробці міді.

Показовою знахідкою стали більше 200 фрагментів амфор причорноморського виробництва. Вони свідчать про великих торгових зв'язках жили тут людей.

Як називався в давнину цей район міста? Історик М. Марков, який жив у Чернігові наприкінці XVIII - початку XIX століть, називає його П'ятницьким полем і стверджує, що це дуже старовинна назва. Сталося воно від назви розташованого тут храму Св. Параскеви П'ятниці - одного з небагатьох збережених до наших днів пам'яток давньоруської монументальної архітектури.

Точної дати зведення церкви літописи не зберегли.

Ймовірно, її побудували на рубежі XII і XIII століть. Художній образ пам'ятника міг бути створений відомим давньоруським зодчим Петром Милонєг. Автор, який прекрасно знав і дерев'яну народну архітектуру, і традиційні прийоми візантійських будівельників, зумів блискуче втілити весь цей досвід в камені.

П'ятницька церква - це одноглавий чотиристовпний хрестовокупольний храм. Композиція, що динамічно рветься увись, різко відрізняє його від творінь попередніх будівельників, ставлячи в розряд унікальних пам'яток вітчизняної архітектури. Існує легенда, що в 1239 році, під час штурму Чернігова монголо-татарськими завойовниками, храм став одним з останніх оплотів захисників міста.

П’ятницька церква у ХІХ ст. (фото з архіву заповідника "Чернігів стародавній")
http://naiz1.pp.net.ua

П’ятницька церква взимку (січень 2010 р. фото С.Чернякова)Ґ
http://naiz1.pp.net.ua

У 70-х - 90-х роках XVII століття П'ятницьку церкву відремонтували. При цьому вона повністю змінила свій вигляд і придбала барокові форми. На додаток до древньої центральної чолі надбудували ще шість маленьких главок, а в 1818 - 1820 роках з західного боку від храму за проектом архітектора А. Карташевського звели круглу в плані дзвіницю, яка до нашого часу не збереглася.

У XVII - XVIII століттях Чернігів був невеликим провінційним містом, хоча і мав статус центру полка, намісництва, губернії. Його населення нараховувало в цей період більше 4 тис. жителів, а площа значно поступалася тій, яку він займав до монголо-татарської навали. На самому ранньому зі збережених планів міста - «Абрісі Чернігівському», складеному в 1706 році, церква Параскеви П'ятниці позначена за межами укріплень.

В цей час вона була головним храмом однойменного дівочого монастиря, який існував до 1786 року. Після його закриття тут, за указом імператриці Катерини II, заснували головне народне училище, перетворене в 1805 році в чоловічу гімназію.

На початку XIX століття на П'ятницьке поле переносять базар, який розташовувався колись у фортеці. За проектом архітектора А. Карташевського будують кам'яні торгові ряди з колонадами-галереями (не збереглися) і одноповерховий міський магістрат з круглою ротондою в центрі головного фасаду. Сьогодні в цьому до невпізнання перебудованому будинку розміщується обласне управління Національного банку України.

До числа збережених в центральній частині Чернігова архітектурних споруд XIX століття відносяться побудоване в 1860 році поліцейське управління (нині міська прокуратура) та губернське земство (нині облдержадміністрація). В останньому в свій час працювали класик української літератури М. Коцюбинський, письменники Б. Грінченко та В. Самійленко.

На початку XX століття на розі вул. Олександрівської (Кирпоноса) та Магістратській звели нове приміщення державного банку (нині міськрада).

Тут же на Магістратській вулиці розташовувалися тоді військові казарми (не збереглися до нашого часу), а на подвір'ї поліцейського управління здіймалась побудована в 1898 році водонапірна вежа.

Всі перераховані вище будівлі розташовувалися по периметру Театрального скверу (сучасний сквер ім. Попудренка), розбитого поруч зі зведеним ще в 1853 році міським театром. Побудований з дерева, він проіснував до початку XX століття, а потім був розібраний.

Довгий час Червона площа не мала твердого покриття. Це створювало певні незручності. У 1879 році її замостили, надавши тим самим той вигляд, який вона зберігала до 30-х років XX століття.

Саме в цей час починається чергова реконструкція центральної частини Чернігова. Згідно з розробленим проектом розібрали торгові ряди, зводяться нові сучасні будівлі кінотеатру ім. М. Щорса, готелю «Десна» і універмагу «Люкс». Здійснюється реконструкція колишнього губернського земства. Червона площа покривається науковістю з клінкерної цегли. У 1935 році оновлена ​​площа отримала ім'я Куйбишева.

Під час Великої Вітчизняної війни будинки навкруги площі дуже постраждали від бомбардування німецької авіації. Були зруйновані універмаг «Люкс», кінотеатр Щорса, П'ятницька церква і більшість інших будівель.

Протягом перших повоєнних років всі руїни в центральній частині міста були розчищені, з'явилися нові сквери та алеї. Відновлювалися старі будівлі і будувалися нові.

21 листопада 1959 відбулося урочисте відкриття нового театру, який отримав ім'я Т. Г. Шевченка.

Цією подією завершилося формування архітектурного ансамблю головної площі Чернігова, яка зараз, як і колись, називається Червоною.

Щоб потрапити з Красної площі на Вал, досить пройти не більше 200 метрів в південному напрямку по проспекту Миру. Ця коротка ділянка найдовшої сьогодні міської магістралі в XIX ст. була однією з головних вулиць Чернігова.

Назву Шосейна вона отримала в зв'язку з тим, що брала свій початок від Київського шосе. До Жовтневої революції крім житлових будинків вздовж цієї вулиці розташовувалися магазини, навчальні заклади, кінотеатри та готелі.

Тут жили поет-байкар і громадський діяч Л. Глібов, видатний дипломат Г. Щербина.

В готелі під гучною назвою «Царьград» (нині на цьому місці стоїть магазин «Янтар») свого часу зупинялися Т. ШевченкоО. ПушкінМ. Гоголь.

До нашого часу зберігаються на колишній Шосейній вулиці побудований в 1910-1912 роках будинок готелю Бадаєва (нині педуніверситет) та освячене в 1911 році Миколаївське єпархіальне братство (нині філармонія).

Паралельно проспекту Миру від площі до Катерининської церкви простягнулась Алея Героїв. Уздовж неї встановлені пам'ятники чернігівцям, що прославився в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн, а також монумент героям Чорнобиля. Пам'ять останньої війни увічнена в центральній частині міста також пам'ятниками на могилах воїнів, загиблих в боях за визволення Чернігова та легендарного партизанського командира Героя Радянського Союзу М. Попудренка.

Алея Героїв
http://iloveukraine.com.ua

Біля П'ятницької церкви височить пам'ятник Богдану Хмельницькому. Автор - відомий скульптор І. Кавалерідзе - зобразив гетьмана України в спокійно-упевненій позі переможця, як символ волі і мужності народу України.

Пам'ятник Богдану Хмельницькому
http://gorod.cn.ua

Червона площа
http://gorod.cn.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна