Закрити
Херсонес - місток між давнім та майбутнім
27 Березня 2007, 00:00 , Переглядів: 3394
FacebookTwitterLivejournal
Херсонес - місток між давнім та майбутнім Херсонес

Сьогодні про колишню велич Херсонеса розповідають розкопки у сучасному Севастополі, де існує національний історичний заповідник.

За легендою, великий князь Київський Володимир прийняв християнство у Х ст. у Херсонесі, важливому торговельному і портовому центрі усього Чорномор’я. І саме після цього християнство поширилося на всю Русь Вже тоді Херсонес вважався давнім містом. Сьогодні про колишню велич Херсонеса розповідають розкопки у сучасному Севастополі, де існує національний історичний заповідник.

Час та обставини виникнення Херсонеса залишаються далеко незрозумілими і дискусійними. Вперше Херсонес як торговельне місто згадувався в середині IV ст. до н. е. Історики можуть розповісти і про відомості про те, що місто було засноване за проріканням оракула в Дельфах. Зараз вчений світ вважає за можливу дату заснування Херсонеса 422-421 р. до н. е., під час Пелопоннеської війни. Точно відомо, що Херсонес Таврійський заснували вихідці з Гераклеї Понтійської , античного міста-держави на південному узбережжі Чорного моря (зараз – територія Туреччини). На початку першого тисячоліття до нашої ери Причорномор’я знаходилося під владою могутньої Скіфської держави, крім того тогочасний Крим заселяло плем’я таврів, відоме традиціями людських жертвоприношень. Куток на південному заході узбережжя Криму, який обрали колоністи, виявився надзвичайно сприятливим для виноградарства. До того ж затока була досить зручною для влаштування порту, а із сходу її захищали високі гори. Саме ці фактори зумовили швидкий розвиток міста-держави. Вино Херсонеса стало одним з головних продуктів експорту.

У часи розквіту Херсонес карбував власну монету, будував укріплення вздовж своїх територій, мав численний торговельний флот.

У різні часи завоювати Херсонес намагалися племена таврів, скіфів, сарматів, гуннів, готів, аварів, що, з іншого боку не заважало вигідно торгувати з ними а також з містами всього Причорномор’я та Малої Азії – перш за все вином, а також фруктами, сіллю, рибою. Саме місто мало прямокутне планування і виглядало навіть з сучасного погляду цілком цивілізовано. Вулиці були вкриті дрібним камінням, аби не утворювалися калюжі, існував водопровід і навіть подоба зливової каналізації, продуманою була система утилізації відходів. Будинки мали ошатні фасади і багаті інтер’єри, часто влаштовувалися і лазні.

Херсонес проіснував практично без перерв близько двох тисяч років. І весь цей час місту вдавалося зберігати свій особливий статус, попри те, що за довгу історію воно потрапляло під вплив різних держав та імперій – скіфів, Риму, Візантії, Генуезького та Боспорського царств, Османської імперії. Лише на початку XV століття місто почався занепад міста: на той час змінилися напрямки торгівельних шляхів, з’явилися нові центри.

Державний устрій Херсонеса базувався на демократії, як її розуміли античні греки– тобто владу тих, хто вважався повноправним членом громади і мав певні майнові права. Громадяни Херсонесу володіли земельними наділами, які дозволяли прогодувати власну родину. З цим пов’язане існування в Херсонесі унікальної для всесвітньої історії пам’ятки давнього землеробства. Територія Гераклійського півострова, на якому розташувалося місто, з початків його існування була поділена на прямокутні земельні ділянки площею приблизно по 4 гектари, межею слугували дороги між ними. Кожна ділянка була оточена кам’яним муром. Загалом таких ділянок було близько 400. Територія, де знаходилися ці ділянки збереглася неушкодженою досі, і тому археологи змогли відтворити у первісному вигляді принципи давнього приватного землекористування. По суті воно багато в чому схоже на сучасне фермерське господарство. При цьому раби, які працювали в цих господарствах, за свідченням істориків, мали певні права і часто навіть вважалися молодшими членами родини.

Херсонес як держава складався не лише з самого міста. З часом територія держави розширилася через приєднання сусідніх територій південно-західного та західного Криму. Довгий час у складі Херсонесу перебувала Керкінітіда – нинішня Євпаторія, і ще декілька міст-укріплень. Саме ця територія була головним джерелом матеріальної потужності держави.

У користуванні херсонеситів було близько 40 тисяч гектарів землі, яка слугувала перш за все для вирощування винограду.

Історики переконані, що в легенді, за якою саме з Херсонеса на Русь поширилося християнство, багато перебільшень. Херсонес відомий перш за все як центр елліністичної культури, а отже культу багатобожжя, язичництва. У різні часи тут вклонялися Зевсу та Апполону. Але були і культи хоч і загальновідомих, але специфічно потрактованих відповідно до місцевих умов грецьких богів. Серед них богіня Дева-Артеміда та Діоніс – бог виноробства. На його честь справлялися у Херсонесі веселі та пишні свята – Діонісії.

Але з часом його культ набуває і певних містичних рис, поширюється нова теорія, згідно якої Діоніс є уособленням одвічного протистояння темних та світлих сил, життя та смерті, безсмертя душі та гріховності тіла. В цих постулатах вже тоді, у середині 1 тисячоліття до н.е. закладалися основи для християнського світогляду. Але херсонесити довго залишалися язичниками. Лише у V-VI століттях, переважно під тиском візантійських імператорів, у Херсонесі почали будувати християнські базиліки. Язичництво у різноманітних формах ще тривалий час панувало у світогляді місцевих жителів. І те, що побачив великий князь Володимир у Херсонесі, було певним компромісом між релігіями.

Видалити Відміна
Забанити Відміна